Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято запроваджено у листопаді 1999 року відповідно до тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Іваном Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і українці.

В умовах повномасштабної війни кожен українець відчув, що мова має значення. І сьогодні зі зброєю в руках Збройни Сили України героїчно захищають не тільки територіальні кордони нашої країни, але й право кожного громадянина послуговуватись рідною. В протидії російському окупанту наша мова об'єднала мільйони українців як всередині країни, так і за кордоном. 

Утверджувати та популяризувати державну мову – це посилювати нашу національну безпеку. 

Говорити українською – підтримувати націю мужніх та нескорених.

Наше слово – наша сила!

З Днем рідної мови!