Так сталось, що чергове заняття літературного об’єднання «ДієСлово», що традиційно відбувається у приміщенні літературно – меморіального музею ім. Д. Гурамішвілі, припало саме на 3 березня – Всесвітній день письменника. З приводу історії появи цього свята в календарі цікавою змістовною  інформацією із слухачами поділилась керівник об’єднання – поетеса Людмила Маркова.  

Хоч професія письменника з'явилася багато століть тому, майстри слова отримали своє свято лише у 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу  (PEN International) — правозахисна організація, яка об’єднує професійних письменників, які   працюють у різних жанрах літератури.                                         

     Відтоді Всесвітній день письменника відзначають щорічно 3 березня. Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників, і пишуть вони більш ніж 150 мовами.   

     Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери.   У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, послухати нові вірші та уривки романів своїх колег.

    Також присутні мали змогу ознайомитись з життєвим та творчим шляхом нашої видатної сучасної української поетеси Ліни Костенко, ювілейну дату від дня народження якої  ми всі  незабаром будемо відзначати (19 березня – 90 років). Цікаву змістовну інформацію з творчості ювілярки підготувала та презентувала літературознавець Людмила Олександрівна Розсоха.

    На останок, кожен із присутніх мав змогу прочитати улюблені твори Ліни Костенко – ті, що найбільше припали до душі. Свій вірш видатній поетесі присвятив миргородський поет та художник – С. Кузнєцов:

                                        ЛІНІ КОСТЕНКО

Ну, що сказать? Чи справді я поет?
  Про те пишу, що справді є болючим?
  Чи, так собі - словесний пірует -
  Пишу щось просто так, тому що скучив?
 
  Чи, може, легко так співаю, як птахи?
  Незлим струмочком тиха мова лине?
  А може, краще про гріхи? Бо ж є гріхи!
  Ну, може так, як у Костенко Ліни…
 
  Віршем прилизаним не зрушиш ні на крок,
  Не буде спокійніше для сумління.
  А може, все ж натиснуть на курок,
  Щоб забриніло так, як у Костенко Ліни?
 
  Не завжди все солодке – є й гірке.
  Я не гончар, ваять не вмію з глини .
  Але хотів би виліпить таке,
  Щоб навіки, як у Костенко Ліни.
 
  Поет співає правду, хоч ти ріж,
  Хоч знає, що колись загине. 
  Бо краще все ж  - „по лезу босоніж” -
  Кричати вголос, як Костенко Ліна!

                                                                             Сергій Яковлєв