Военкомат АМУ
Вшанували пам’ять Опанаса Сластіона
2017-09-25

24 вересня активісти проекту «Школи Лохвицького земства» організували вечір пам'яті художника, архітектора і етнографа Опанаса Сластіона. Саме цього дня він помер 84 роки тому. Учасники тематичного заходу  поклали квіти до могили земляка та відвідали кімнату- музей засновника миргородського краєзнавчого музею, що відкрили з нагоди пам'ятної дати

Опанас Георгійович Сластіон народився 2(14) січня 1855 р. у Бердянську Таврійської губернії (нині це місто в Запорізькій області). Батько Опанаса – Георгій Дмитрович, родом із Золотоноші, що на Черкащині (але тоді Золотоноша входила до складу Полтавської губернії). Відомо, що після народження сина сім’я перебралася до міста Ногайськ (нині – Приморськ Запорізької області), де і виріс Опанас. У дитинстві хлопчик вчився малярству у свого батька, який працював реставратором церковного малярства та іконописцем, а також у сусіда Анастаса Смоктія – художника та музики, що грав на кількох музичних інструментах. Георгій Дмитрович хотів дати синові хорошу освіту, тому відправив Опанаса на навчання до Петербурга. У столиці Російської імперії обдарований хлопець спочатку вступив до школи «Товариства заохочення мистецтв», а в 1874–1882 рр. навчався в Академії мистецтв (вчителями Опанаса були І. Крамський і П. Чистяков). За час навчання отримав дві срібні медалі. Хоча із вступом йому не одразу поталанило. Але в картинній галереї Академії мистецтв доля звела його з майбутнім художником і другом Порфирієм Мартиновичем (ілюстратор «Енеїди» Івана Котляревського (1873-1874), художник-реаліст, розвивав напрямок українського реалістичного портрета, помер, як і Сластіон, у 1933 році). Матеріально незабезпеченим учням Академії доводилося мешкати в зовсім не пристосованих для житла комірчинах академічного гуртожитку, так званих «казенках», де не було ні опалення, ні освітлення, ні меблів. Живучи в таких умовах, студенти, за свідченням Опанаса Сластіона, «…або ж витримували страшні муки голоду, або ж зразу застуджувались, набуваючи собі смертельних хвороб…». Згодом Мартинович усе це зобразив у картині «Приміщення учнів у імператорській Академії художеств». Її виставили в 1880 році на 8-й пересувній виставці, куди вона була прийнята за сприяння І. М. Крамського і мала великий успіх у глядачів, але спричинило гострий конфлікт між адміністрацією виставки та керівництвом Академії, яке вимагало вилучення картини з експозиції. Після тривалих суперечок картина все ж була залишена на виставці, але без підпису. Ще під час навчання у Петербурзі Сластіон разом з Мартиновичем щороку мандрував Україною, вивчав і малював побут селян та міщан. Так, у 1875-1876 рр., під час літніх поїздок на Полтавщину Опанас відвідав Пирятинський і Лохвицький повіти Полтавської губернії. Тут він намалював портрети кількох кобзарів і записав від них багато народних дум. Від мами, Марії Мартинівни, він чув безліч казок, народних пісень та повір’їв, тому кобзарство викликало в нього щирий інтерес. А після Першого з’їзду етнографів придбав фонограф, щоб записувати кобзарів. Через чверть століття Сластіон остаточно вирішив пов’язати свою долю із нашим краєм, де він і прожив решту життя. У 1897 р. в Петербурзі було створено Український клуб, члени якого мали знайомити громадськість з українською культурою та історією, який три роки очолював Опанас Сластіон. У 1900 р. Сластіон переїхав до Миргорода, де отримав посаду викладача в Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя. Через вісім років за станом здоров’я він полишає викладацьку роботу. 24 вересня 1933 р., у рік Голодомору, Опанас Георгійович помер, присвятивши останні 33 роки свого життя Полтавщині. Поховали його на кладовищі в Миргороді. Могила збереглася. Про сім’ю Сластіона відомо мало. У нього був син Юрій, який народився у Миргороді в 1903 р. Відомо, що Юрій навчався у Харкові на архітектора. Крім проектування будинків, Юрій був також живописцем і писав музику. У роки Другої світової війни Юрій опинився на території Німеччини, а в 1949 р. переїхав до США. У 1956-1980 рр. був диригентом хору в церкві Св. Покрови в Денвері; написав «Літургію Св.Іоана Златоуста». Там він прожив до 1980 р., будучи священиком УАПЦ. Також відомо, що Юрій Сластіон був автором проекту гробниці для гетьмана Павла Скоропадського, однак сам проект втілити в життя не вдалося. Крім того, Сластіон-молодший малював ілюстрації до книг і робив оформлення обкладинок книг. Разом із Лесею Українкою та Климентом Квіткою Сластіон досліджував кобзарство З 1870-х років Опанас Сластіон досліджував кобзарство. Він малював портрети кобзарів, записував думи. У 1902 р. на сторінках «Київської старовини» (одного із найвідоміших тогочасних видань) Сластіон опублікував статтю про кобзаря Михайла Кравченка. Уже через багато років після смерті Сластіона, у 1961 р., було видано книгу з портретами кобзарів, які намалював художник. Особливою заслугою Опанаса Сластіона є те, що багато кобзарських дум він записав на фонограф (перші записи зробив у 1903 р.). Цікаво, що в дослідженні кобзарства Сластіон активно співпрацював із Климентом Квіткою та його дружиною Ларисою Косач (Лесею Українкою). Посприяв О. Сластіон і в організації у Миргороді в 20-х роках ХХ століття селянської капели бандуристів. Врятував художні шедеври з маєтків відомих родин і створив музей Відомо, що з 1918 року Сластіон очолював комісію зі збору культурних і мистецьких цінностей при відділі народної освіти. Завдяки Опанасу Сластіону було зібрано всі цінності, які перебували в маєтках у Хомутці (садиба Муравйових-Апостолів), Великих Сорочинцях (колишні маєтності Гоголів-Яновських), Великій Обухівці (садиба Капністів), Кибинцях та Яреськах (маєтності Трощинських). На основі зібраного матеріалу в 1920 р. було відкрито «Науковий і художньо-промисловий музей» (близько 600 експонатів), який згодом став основою для Миргородського краєзнавчого музею. Створив десятки земських шкіл і будівель, що служили громаді Чи не найбільшу славу Опанасу Сластіону принесла його робота архітектора. На сьогодні відомо щонайменше 53 будівлі земських шкіл, побудованих на території Лохвицького повіту в 1910–1914 рр. за проектами Опанаса Сластіона. Також Сластіон проектував будинки кооперативних товариств, споруди на території Миргородського курорту, будинок земського лікаря у Чорнухах тощо. Тривалий час ці споруди не мали охоронного статусу, у радянські часи їх часто руйнували – особливо намагалися позбутися башточок-прибудов. Як художник з багатогранним талантом розробляв військові уніформи та ілюстрував поезію Шевченка Опанас Сластіон уславився і як художник. Після завершення навчання в академії він працював над ілюстраціями до «Гайдамаків» Тараса Шевченка (усього Сластіон намалював 14 великих і 35 малих ілюстрації до «Гайдамаків»). На це його надихнула перша графічна робота до поеми «Катерина». Щоб історично правильно передати народний побут, портрети, костюми, Опанас Георгійович консультувався у знавців української старовини, опрацював багато літератури, побував у місцях гайдамацького руху. Робота вимагала великих зусиль. Та завдяки чудовому художньому оформленню це видання стало великою подією в історії книжкової шевченкіани. Ілюстрації О.Сластіона набули широкої популярності. Вони навіть були видані як листівки. «Наш Сластьон, – говорив про нього Ілля Рєпін, – чудовий ілюстратор, бездоганний рисувальник, знавець козацького побуту». Не можна не згадати про ілюстрації до історичних монографій Дмитра Яворницького. Це передусім стосується таких відомих праць ученого: двотомної «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», тритомного видання «История запорожских козаков» та книги «История села Фалеевки-Садовой Херсонской губернии и уезда». До найвідоміших його робіт належать: «Проводи на Січ» (1898), «На жнивах» (1899), «Зима на Чернігівщині», «На Волині», ілюстрації до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки» (1883-1885) та серія портретів українських кобзарів (1875-1928 рр.). Заробляв собі на життя різними підробітками. З 1887 до 1900 рр. Опанас Георгійович Сластіон працював в інтендантському управлінні при Технічному комітеті Воєнного міністерства, де обіймав посаду художника з проектування обмундирування військ. Так жив і створював мистецькі шедеври український геній, залишивши по собі добру пам’ять і велику спадщину: картини, наукові статті про кобзарство, пам’ятки архітектури, багату музейну колекцію…. і десятки тисяч учнів, котрі навчалися у школах, які спроектував Сластіон,  йдеться у  статті  Вадима Назаренка та Ольги Цвігуленко.

До 84-ї  річниці з дня смерті громадського діяча у краєзнавчому музеї відкрили кімнату-музей  Опанаса Сластіона. В експозиції представлені речі з особистого архіву та  віднайдені артифакти  тієї доби. Серед них і привезені Ольгою Герасим'юк  експонати, які передали нащадки з м. Денвер ( США) - фотографії та ноти  правнука Сластіона -  Юрія до вірша Т. Шевченка "Сонце заходить".   Експозиція налічує більше сотні експонатів.

Вечір пам'яті супроводжувала поезія полтавського поета Сергія Осоки.

Фотогалерея

ОГОЛОШЕННЯ
     
До уваги підприємців міста!

Запрошуємо вашого представника відвідати презентацію робіт потенційного виконавця замовлення по створенню 3D екскурсії містом для обговорення та внесення пропозицій

     
     
Увага! Громадське обговорення!

Виконавчий комітет Миргородської міської ради, на виконання рішення № 86 від 20.02.2019р. оголошує громадські обговорення, щодо спеціального зонального погодження:

     
     
Увага! Конкурс!

Відділ капітального будівництва Миргородської міської ради оголошує конкурс на визначення виконавця проектних робіт по об’єкту будівництва : «Капітальний ремонт автошляхопроводу у м. Миргород Полтавської області».

     
Архів оголошень
Poll ID 0 does not exist.

Міста побратими

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Міста побратими

Полтавська обласна рада

Полтавська ОДА

МИРГОРОДСЬКА МІСЬКА РАДА
  Адреса: 37600, м. Миргород, вул. Незалежності, 17, Тел.: 5-25-01, факс: (05355) 5-22-21 E-mail: mmrada@ukr.net