Сьогодні, у Міжнародний день зниклих безвісти, на Центральній площі Миргорода відкрили символічну інсталяцію «Серце надії». Саме тут кілька місяців тому зібралися родини, чиї близькі не повернулися з війни. Зараз це місце вже стало традиційним, де вони регулярно збираються, аби поділитися своїм болем і підтримати одне одного. Тому відкриття інсталяції саме тут стало глибоким і знаковим жестом. Тут, де народився простір єдності та взаємної підтримки, виросло серце, яке символізує віру в повернення кожного.

День зниклих безвісти — це нагадування про тисячі українців, чия доля досі невідома. В Україні сьогодні нараховується понад 70 тисяч зниклих: серед них — військові, цивільні, діти. Понад сто родин нашої громади щодня чекають на звістку від своїх рідних.

Захід розпочався молитвою за Україну та її воїнів, за всіх, хто не повернувся додому. Ця мить була сповнена спільної віри у диво та силу молитви, здатної творити неможливе.

До присутніх звернувся Миргородський міський голова Сергій Соломаха. Він нагадав, що сьогодні всіх об’єднали два прості, але надзвичайно сильні слова — «Віра» і «Надія». Віра в те, що зниклі повернуться додому. Надія на те, що вони повернуться живими. Віра в справедливий мир. Надія у Перемогу. А «Серце надії» має стати для родин дороговказом, символом того, що їхній біль не залишився непочутим, що громада розділяє з ними тягар чекання.

Виступила також заступниця голови Миргородської райдержадміністрації Людмила Горобець. Вона зазначила, що кожен Захисник і кожна Захисниця залишаються живими у наших серцях, а віра і надія — це сила, яка підтримує українців у найтемніші часи.

Свої слова вдячності родинам захисників висловила голова ГО «Коліщата» Тетяна Усик. Вона нагадала, що саме завдяки нашим воїнам сьогодні живе країна, і ми зобов’язані берегти пам’ять про кожного. Саме вона стала ініціаторкою встановлення інсталяції «Серце надії». Її наполегливість та віра в значущість цього символу допомогли втілити ідею в життя.

Дружина одного із зниклих безвісти воїнів розповіла про своє життя, яке поділилося на «до» і «після». Для неї ця інсталяція стала не лише символом чекання, а й доказом того, що громада поруч, що біль кожної сім’ї відчувають усі миргородці.

Поруч із «Серцем надії» майорить «Прапор надії» — неофіційний символ, започаткований у 2025 році. Білий колір на ньому означає віру в свободу та повернення, чорний — біль і страждання, які досі тривають.

Кожен охочий міг залишити на інсталяції білу стрічку із прізвищем або позивним та датою зникнення свого рідного. Ці стрічки залишатимуться нагадуванням для всіх жителів: не всі повернулися додому, але всі вони живуть у наших серцях.

«Серце надії» — це не лише символ пам’яті, а й спільна обіцянка вірити й чекати. Це знак того, що громада разом із родинами зниклих безвісти тримає у серці надію на повернення кожного. І ця надія неодмінно має здійснитися.