Взаємодія з людиною, яка має порушення зору, не вимагає спеціальної підготовки чи особливих знань. Вона вимагає того самого, що й будь-яке людське спілкування: уваги, поваги та готовності бачити перш за все особистість, а не особливості фізичного стану. Більшість непорозумінь виникає не зі злих намірів, а через брак інформації.

Що говорити — і чого треба уникати

“помацайте” — “подивіться”;

“я відведу Вас” — “я можу сходити з Вами, якщо ви не проти”;

“там” — “праворуч від вас на відстані метра”;

“ось тут” — “перед вами біля краю столу”, “перед вами на рівні колін”;

“сюди” — “до дверей за пів метра праворуч”;

“візьміть це” — “можете взяти кружку, вона на столі перед вами, ручка повернута ліворуч”;

“перед вами” — “перед вами приблизно на один крок”;

“тримайте” — “я тримаю папку, зараз передам вам до рук”;

“там попереду” — “за два кроки перед вами дверний отвір”;

“поверніть сюди” — “поверніть праворуч/ліворуч”;

“ось цей стілець” — “стілець стоїть перед вами ліворуч, на відстані пів метра”;

“пройдіть сюди” — “пройдіть три кроки вперед до столу”;

“обережно” — “сходи починаються через крок”, “перед вами поруччя на рівні руки”;

“тут високий поріг” — “перед вами поріг, приблизно 10 сантиметрів заввишки”;

“там вільно” — “праворуч від вас вільний прохід шириною приблизно метр”.

Незрячі люди орієнтуються в просторі за допомогою тростини або інших допоміжних засобів, тому не торкайтеся їх і не переміщуйте без дозволу. А собака-поводир — це частина навігації та безпеки людини, а не просто домашній улюбленець. Не варто без дозволу гладити його, відволікати, гратися й давати команди.

Тактильна комунікація і супровід

• Якщо маєте бажання потиснути руку — попередьте про це.
• Запропонуйте допомогу у супроводі, щоб людина могла зорієнтуватися, але не наполягайте на цьому.
• Запитайте “Чи зручно вам, якщо я стану зліва/справа?” або “У якому темпі вам зручніше рухатися?”.
• Слідкуйте, щоб двері, вікна чи дверцята меблів були зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Також звертайте увагу на предмети, що можуть розбитися.
• Попереджайте про перешкоди — сходинки, пороги, бордюри, низькі гілки, зміну поверхні під ногами.
• За столом запропонуйте незрячій людині безпечне місце, де немає гарячих напоїв чи крихких предметів.
• Не намагайтеся силоміць посадити людину, підштовхуючи до стільця. Опишіть, де стоїть стілець, і покладіть її руку на його спинку.
• При спуску або підйомі на сходах незряча людина має взяти вас під руку, а ви маєте покласти іншу її руку на поручні. Далі, виконавши цей алгоритм, підіймайтеся або спускайтеся сходами.

Порушення зору можуть проявлятися по-різному: від слабкозорості до повної незрячості. Проте це не заважає людям навчатися, працювати, відпочивати та втілювати свої плани. Головне завдання оточення — навчитися поважати цей простір і будувати спілкування на принципах гідності та рівності.