26 березня назавжди залишиться в літописі нашої громади днем глибокої скорботи, адже сьогодні ми провели в останню путь мужнього Воїна та відданого сина України – старшого сержанта Павла Олексійовича Лютого.

Життєвий шлях Павла розпочався 25 червня 1986 року на Херсонщині, у селі Преображенка. Саме там він зростав і гартувався як особистість – щира, працьовита та сповнена доброти. Після закінчення школи у 2003 році юнак був призваний на строкову службу до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Саме десантне братерство заклало фундамент його незламного характеру та вірності військовому обов’язку.

Після служби Павло працював на хлібзаводі в Новій Каховці, понад усе цінуючи мирну працю та родинний затишок. Він був надійною опорою для своєї сім’ї. Разом із дружиною Світланою вони плекали мрії про майбутнє, виховували двох доньок – Валерію та Ангеліну. Проте 2022 рік змусив родину залишити рідну домівку та шукати прихистку в Миргороді.

15 грудня 2022 року Павло Олексійович був мобілізований. Він боронив країну на найгарячіших ділянках фронту. Навіть тяжке поранення, отримане у березні 2023 року, не змусило його скласти зброю – після тривалого лікування воїн знову повернувся до строю.

Минулий рік приніс у його життя промінь великої радості – народження онука Дмитрика. Павло пишався новим статусом дідуся.

17 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині серце воїна зупинилося. Він загинув смертю хоробрих, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі.

Під час церемонії прощання присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання. Особливо щемливим моментом стала передача нагород Павла його дружині Світлані – бойовий побратим вручив відзнаки, що стали символом його незламності та високого професіоналізму.

Вічна шана і світла пам’ять старшому сержанту Лютому Павлу Олексійовичу. Герої не вмирають, вони залишаються жити в наших серцях.